Зародження чеченського племені (XII-XIII ст.) Батьки власне чеченської етномовної спільності, мабуть, почали формування у XII—XIII століттях північних схилах Центрального Кавказу (припускають історичні області Нашха, чи Нохчий-Мохк).
Предками чеченців були численні нахські племена, які мали спільну ідентичність і мали загальну самоназву, висхідні до слова нах (чечен. нах) — у нахських мовах «люди», «народ».
Чечено-Інгушська АРСР У 1934 році була створена Чечено-Інгушська автономна область, перетворена в 1936 році в Чечено-Інгушську АРСР (ЧІАССР). Вона проіснувала до 1944 року, коли чеченське та інгуське населення було депортовано.
Антропологічно чеченці відносяться до кавкасіонському типу балкано-кавказької раси. Мова чеченців входить до вайнахської групи кавказької родини мов.