Робити ляльку-мотанку треба лише в "хороший" період (краще взимку). Невдалим часом були свята та вихідні дні, а також середи та п'ятниці (у ці дні займатися рукоділлям вважалося гріхом). Вважають, що лялька встановлює зв'язок між живими та ненародженими.
За традицією робиться лялька-мотанка з ниток, клаптиків, стрічок, сіна та сушених трав, деревної кори, крупи та інших натуральних матеріалів. Раніше такого достатку тканин і стрічок не було, тому які ганчірочки були під рукою, такі й використовували, найчастіше — домоткані. Збережена копія
Наші пращури вважали мотанку символом жіночої мудрості, надійним оберегом у дорозі, хранителькою роду, посередником між живими та ще не народженими. Ляльці-мотанці на обличчя намотували хрест. Робили це для різних потреб — на щасливу долю, щоб відступила хвороба, щоб пішов дощ, або навпаки — затихла злива.