Найбільші представники купецтва могли претендувати на звання «іменитих громадян». Це звання було запроваджено Катериною II у 1785 році та проіснувало до 1832 року. Шанси стати «іменитими» були у купців із капіталом від 50 тисяч рублів, банкірів із капіталом від 100 тисяч рублів, оптових торговців.
Згодом так. Якщо вони були досить багаті, вони могли вийти заміж за дворянина і звідти здобути невеликий титул, такий як джентльмен або зброєносець. Маючи багатство і титул, ви могли б, якщо вам пощастить, просуватися вгору, одружуватися або робити те, що схвалював король.
Але дворянин можна використовувати у значенні аристократа, представника привілейованого вищого стану. Вони синонімічні зараз. Купець займається торгівлею з іншими містами та країнами, а торговець торгує на ринку.
У купців – іменитих громадян було право заводити заміські палаци та сади, їздити в кареті парою та четвернею, а за відомих умов – просити зведення у дворянство. Одним із перших звання іменитого громадянина отримав петербурзький купець Василь Григорович Кусов.