19 травня 1929 року він вперше використав для передачі зображення та звуку один діапазон радіохвиль, розпочавши трансляцію звукового супроводу радіостанцією WIBO, а відеосигналу – станцією WCFL. Цю подію вважатимуться початком сучасного телебачення.
Випуск першого радянського механічного телевізора «Б-2» з диском Нипкова для прийому зображення з розкладанням на 30 рядків розпочато на ленінградському заводі «Комінтерн» (нині завод ім. Козицького) 15 квітня 1932 року.
Першу демонстрацію обладнання влаштували 1 травня 1931 року року у приміщенні інституту. Передача йшла без звуку, а передачі відеосигналу використовувалася частота 5,3 МГц (56,6 м). Регулярні передачі велися зі студії Московського радіотехнічного вузла, розташованого на Микільській вулиці у Москві. Збережена копіяПохожі
1 жовтня 1931 р. у СРСР почалося регулярне телевізійне мовлення. Передачі оптико-механічного телебачення приймалися у багатьох містах, зокрема у Ленінграді, Нижньому Новгороді, Томську. Збережена копія