Діагноз встановлюють за специфічними критеріями ураження очей, рота, слинних залоз з урахуванням наявності аутоантитіл та у ряді випадків результатів гістологічного дослідження. Лікування, як правило, симптоматичне, але залучення внутрішніх органів лікують кортикостероїдами та імуносупресорами.
Пацієнти із синдромом Шегрена схильні до високого ризику неходжкінської лімфоми. У деяких хворих розвиваються інші онкологічні захворювання, які можуть спричинити не лише зниження якості життя, а й смерті. При правильному та комплексному лікуванні пацієнти можуть розраховувати на тривалу та стійку ремісію. Збережена копія
Синдром Шегрена – це аутоімунне захворювання, при якому порушується функціонування імунної системи: вона починає сприймати власні тканини як чужорідні та виробляти антитіла проти них. Захворювання вражає залози зовнішньої секреції, головним чином слинні та слізні. Збережена копія